Система зжере, не вдавившись. Чи це не дно? / Новое Время

Система зжере, не вдавившись. Чи це не дно?

Навколо стільки брехні, що якби пофарбувати цю брехню в червоний колір, ми б усі опинилися в пеклі

Переглянув дві останні серії журналістського розслідування Дениса Бігуса. Як вам уже відомо, я дещо далекий від політики. Але споглядаю на те, що відбувається і роблю власні висновки. І ось про що хочу висловитись.

Я міркую досить раціонально і віддаю собі звіт у тому, що жоден з переможців на цих виборах не зможе зробити абсолютно нічого, не зруйнувавши повністю те, чим сьогодні є наш державний апарат. Будь-якого, навіть надпотужного кандидата, корупційна система, вибудувана десятиліттями, зжере, не вдавившись, і перетравить без жодних проблем. Нестерпно важко говорити про реформи в країні, де головним двигуном економіки є відкат.

Коли один із топ-менеджерів Укроборонпрому нахабно кришує операцію з контрабандною постачання деталей (висотометрів) через прокладки, афілійовані особисто з першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони, і це замовлення фактично виконується тими ж росіянами, але при цьому спеціально протягується через ОАЕ з метою приховати факт виробника, в той час, коли президент урочисто обіцяє «рубати руки» злодіям в армії –постає питання: «Чи це не дно?» Але коли при цьому ще й завищуються фінальні ціни в 5-7 разів з метою отримання відкатів і банальної крадіжки коштів – розумієш, що знизу постукали. Тут все одразу: брехня, цинізм, насильство, зрада, злодійство, маніпуляції.

З моральністю серед наших лідерів – усе зрозуміло

Так ось головна проблема, на мій погляд, полягає в тому, що народ, переглянувши матеріали Bihus.info, забуде про них за декілька днів. Рівень інформаційної каші, що виливається з екранів телевізорів і електронних ЗМІ на голови електорату настільки величезний, що марно намагатися його зупинити. І справа не в дурості людей, а в кількості брехні. Навколо стільки брехні, що якби пофарбувати цю брехню в червоний колір, ми всі б уже опинилися в пеклі. Тому в такі моменти прагнеш збагнути, чи є сенс в цих журналістських розслідуваннях, якщо суспільство розучилося запам’ятовувати і трансформувати інформацію в практичні дії.

Людська природа влаштована таким чином, що завжди залишатиметься останній відсоток надії на моральність і розсудливість лідерів. Адже на ці дві основи має спиратися справжній лідер: моральність підтримує чеснота, розсудливість захищає від пороків. З моральністю серед наших лідерів – все зрозуміло. З розсудливістю – поки що ні.